Укроборонпром та ДАХК «Артем» підписали угоду з канадськими компаніями GL Munitions Inc. і Waterbury Farrel щодо виробництва боєприпасів до стрілецької зброї.
Про це повідомив генеральний директор концерну Юрій Гусєв.
Повідомляється, що цей надважливий проєкт покликаний розв'язати одну із головних проблем української оборонної промисловості – відсутність повноцінного патронного заводу.
Очільник Укроборонпрому Юрій Гусєв нагадав, що в 2014 році Україна втратила контроль над Луганським патронним заводом, який ще на самому початку агресії РФ проти України залишився на тимчасово окупованій території.
Перед підписанням угоди було укладено меморандум з Агенцією уряду Канади щодо порозуміння та співробітництва у оборонно-промисловій сфері, аерокосмічної діяльності та виробництва боєприпасів.
Цікаво, що корпорація GL Munitions Inc. (розташована за адресою 777 Bay St. Suite 2803 Toronto) створена лише місяць тому – 19 квітня 2021 року та навіть не має сайту.
Водночас Waterbury Farrel була заснована у 1851 році та є виробником високопродуктивних пресів, прокатних станів, дротяних і стрижневих фрез та виробів з металопродукції в інтересах різних комерційних та державних замовників.
Зауважимо, що епопея з будівництвом боєприпасного виробництва триває кілька років, зокрема ще в 2017 році амбітні плани анонсував тодішній заступник МЕРТ Юрій Бровченко, зокрема він повідомляв, що на фондах Міноборони планується виробляти патрони від 5,45 мм до 14,5 мм. А у 2019 році вже ексзаступника міністра Юрія Бровченка заарештували за привласнення коштів витрачених на фіктивне придбання ліній виробництва артбоєприпасів.
Примітно, що ще раніше – 1998-2002 рр, з мобілізаційного резерву України була незаконно вилучена технологічна лінія для виробництва патронів, з верстатів та обладнання були зняті розпізнавальні клейма (збиті, зрізані чи спиляні: номера, інформація про виробника, країну походження, рік виготовлення, тощо), зняті з обліку та експортовані до Іраку.
Обладнання використали для оснащення нового цеху на околицях Багдаду. За інформацією оприлюдненою Тимчасово-слідчою комісією Верховної Ради, для монтажу та налагодження виробничої лінії до Іраку протягом декількох років виїжджали біля трьох десятків працівників ДП «Луганський верстатобудівельний завод» (працівників звільняли з роботи (після повернення поновляли); оформляли закордонні паспорти та візи для поїздок до Сирії або Йорданії; після прибуття у пункти призначення організовувалася їх доставка до Іраку, де вони працювали за винагороду у розмірі 1200 доларів США на місяць протягом декількох років).
Про наступний вкрадений патронний завод ми дізналися у 2020 році – коли СБУ повідомило, що відкрита в грудні 2018 року міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим на КНВО і «Форт» МВС України лінія з виробництва пістолетних патронів 9х18 та 9х19-мм Luger виявилася фейком – черговою аферою. Замість сучасного обладнання були закуплені сторічні верстати на 1,7 млн дол., що виявилися металобрухтом, який в результаті не використовувався.
З позитиву можна згадати, що в 2019 році стало відомо про запуск виробництва набоїв 7,62×51 мм НАТО приватною компанією – «Зброяр», які вже пройшли випробування та закуповуються Збройними Силами України для нових вітчизняних гвинтівок, які також надходять на озброєння (торік отримано близько 600 снайперських гвинтівок UAR-10 та UAR-008).
Наприкінці 2019 року також з'явилася інформація щодо планів будівництва чергового патронного заводу (на 300 робочих місць) приватним інвестором на території індустріального парку «Павлоград», що на Січеславщині.
І на останок – вже третій рік «будує» свій патронний завод Міністерство оборони. На створення виробництва боєприпасів на арсеналах Міноборони планується витратити 300 млн грн. Проте ці плани переписуються з року в рік, а виробництва так й не має.
А доти «триває будівництво» армія використовує залишки радянських запасів та закуповує дефіцитну номенклатуру боєприпасів за кордоном.
